before the storm тэги

Відкриваю інстаграм, а там вже 6 знайома за місяць одружується. І вся ця сентиментальна хрінота "Люблю тебе, самий щасливий день життя".

А мене жаба хвать за горло, бо теж хочу щастя на любові

Соц мережі це зло, треба перестати дивитись в інсту хоч з тиждень.

Billions стали нудними, лише цікавий момент коли Бобі та Чаку прийшлось обʼєднатися, щоб Венді врятувати.

Скоро у відпустку.

Зараз попʼю цикорій - може настрій покращиться. Поки він впав.

Не знаю откуда берется такое состояние..

День обычный, кроме того, что уронила макбук на пол. Но будто цел.. Но как-то тоскливо. От себя, от своей серости.. Стандартности, бракованости что ли даже...

Тревожность, ползунок самооценки уехал вниз.. Еще и ноги пухлые стали...

Буду пытаться от сладкого отказываться, если от хлеба не помогло.

Или на йогу стоит записаться. Уже год такой пухляш.. Пока не могу сбросить вес до обычного.

Ноги - то, чем я больше всего гордилась в своей внешности - идеальная симметрия, а сейчас раздутые макаронины

По работе тоже много провтыков..

Что-то совсем полоса серая началась.

Лежу сейчас и играю в пасьянс на ноуте, в ушах - мелодия пианино с ютуба.

Пойду фанфик попишу - в моей воображаемой паре хоть все прекрасно.

Сьогодні вдалось поспати ніч - ура!! У русні чи ракети ще не подвезли чи вони проспали, але ніч була тиха.

Вже не хватає слів. щоб описати всю ненависть до цих потвор.

Юля з Канади привезли цікаві речі, дуже хотілось би також поїхати спробувати пожити там, але працювати на кухні як вона - то не файно. Тяжка робота та мала оплата.

З ранку трохи роздратований. Розбитий. Вчора був ще й тест по роботі - наче все більш менш ок та продовжу працювати.

Очі червоні від недосипань.

Треба сходити щось купити поїсти.

One Tree Hill 2 сезон майже все перекручую, нудний сезон.

С минусов:

- отвращение к себе периодически весь день

- очередная "трагедия" С, что ее никто никогда не любит

- погода - хрень

- пила дважды цитрамон - давила голова, но тут скорее от нервов и самоедства

С плюсов:

- тишина, русня не бомбила

- палила палочки пало санто

- прочла почти все термзы что задали

- новая глава с Драгоном и Сабо

- дочитала "шкура на кону".. ну такое себе

- начала "Черный лебедь"

Зранку прокинулась з почуттям, що ненавиджу себе. Мені майже хулієн років, а все ще не можу прийняти свою зовнішність та не заздрити красивим людям.

Як же я ненавиджу в собі цю слабкість. Чому мені не пофіг?

Я не люблю фотографуватися з іншими дівчатами поряд, бо я відчуваю себе негарною на їх фоні.

Може тому я й люблю яой? Бо в парі не має гарних дівчат?

Ех.. якби у мене були гроші на психолога.. Певно, мені давно пора до лікаря по вправці мізків.

Що на сьогодні:

- без роботи

- в очікуванні співбесіди

- тривожність трішки нижча за вчора, але все ще є

- кд-шка

- сіре небо

- спойлери по ван пісу - клас, може буде якийсь артик новий с Драгоном

- ще з Наташею підемо в кіно можливо

їздила до батьків, трішки грошей їм залишила. Сподіваюсь, будуть роботи ремонт.

Хочеться, щоб жили комфортно.

Хочу заробити грошей, щоб упити їм квартиру та собі гарну.

Читала дорогою "Dead Zone", я її колись не дочитала, вона і не дивно - там не має хеппі енду для головного героя.

А ще тривога зі мною. Бо вже 15 днів без роботи, то починаєш думати, що треба ж шукати... Треба ж бути десь.. Ох..

Стала читать часть про близкий контакт в книге Э. Нагоски "Выгорание" и ощутила такое одиночество. Ведь у меня нет такого контакта.

Как же хочется любви и нежности...

Почему я родилась такой поломанной? Зачем вообще мир дает жизнь кому-то как я?