Что почитать: свежие записи из разных блогов

Мариуполь.Куприна 63/65 .Снесли нахуй!
Родина моя.Я большой бородатый дядька,но слезы текут.
Как пережить всё это???? pic.twitter.com/nWONt8JyPS

— Ніколи не здавайтеся 🇺🇦 (@Ivanivanovi9) November 4, 2022

Дивлюсь як росіянчики радіють обстрілами мого міста, причому масово, і хочеться ткнути у це тих, хто каже не про всіх росіян і що цифра 82% підтримки цього геноциду завищена. Ну так, щоб ті хто не такі, побачив ту саму кількість таких росіян, які зараз стрибають від щастя.

Потім, може, до не таких дійде, що рос. армія грає у винищення українців і звільнення територій під переселення їх депресивних районів поближче до ненависної Європи.

Коли вже на росії будуть усі такі будинки, як вони обстрілюють, вбиваючи кожен день мирне населення?

 

Тим часом військовий об'єкт у Запоріжжі
Це центральний проспект, самий центр міста де живуть звичайні люди. Звісно, частина мешканців цього будинку самі крутелики: директори та керівники великих підприємств, депутати, які виїхали з міста разом із сім'ями, частину хат надали біженцям з інших регіонів, як-то Дніпропетровська, наприклад. І ось, туди прилетіла ракета. І, найстрашніше, що шеф у чаті написав, шоб ті, хто залишився у місті, не йшли до центру, бо обстріли продовжуються. На Запоріжжя дивиться що 28 ракет С-300, які можуть прилетіти у будь-який момент.

Єті ваші європєйскіє цєнності! Дайош повєрнєння в СРСР!

А всі упороті, які стрибають і щось волають про "освобождєніє", мають жити як цей 82-х річний дід. Я казала, ще на початку лютого, що у війні немає романтики. Війна це бруд, це кров і трупи. Це постійні втрати і людське горе. Ось що принесли в Україну росіяни.