Где-то в чужих краях (публикации за 6 мая 2022)10 читателей тэги

Сьогодні я спала 5,5 годин від сили: з 2 ночі до 4:15 та з 5:45 до 8:00.

Мені наснилось, що я та деякі люди їдемо на Азовсталь рятувати людей, але чомусь приїхали на завод у Запоріжжі, де я працювала 2 роки. Було моторошно, бо ходили розмови, що якусь частину заводу бомблять. Я пригинала голову та озиралась по сторонах. Раптом божевільна сусідка, що вже померла, дуже давно, виптхує мене із мого місця, а я шукаю інше вільне, що й поряд з мамою. Намагаюсь щось знімати на телефон, навіть викладаю в інсту чи фейсбук, якими не користуюсь і відразу цей пост губиться у мільйоні постів різного фуфла. Людей, нажаль, ми не дочекались і я прокинулась.

Серденько моє усю ніч працює з пульсом 100 та 100+. Сподіваюсь мама в Україні щось купить мені, якісь заспокійливі ліки, бо жити 72 дні з таким пульсом, то піздець.

nichvydycia пише:

це мерзенне відчуття, коли в дитинстві здавалося, що так, як є зараз, буде завжди, і що Україна буде вільною, звичайною державою, і ніхто не буде пробувати нас завоювати, а потім виростаєш і розумієш, що наша незалежність для когось була лише миттю між спробами нас окупувати

посилання на автора