Где-то в чужих краях (публикации за 31 мая 2022)10 читателей тэги

Я зараз чомусь так різко зрозуміла, що так, як раніше, вже не буде ніколи.

Люди кажуть - досить! Нам набридло чути про війну, давайте про цуциків, котів, компьютерні ігри, про добро та бла-бла-бла.

Чути щось подібне для мене зараз, ну... я навіть не знаю. В мене майже усі друзі на війні, більшість родичів втратили свої домівки, у людей немає де жити, кожен день приходять хуйові новини про те, що хтось загинув, приходять новини про такі речі, що волоси стають дибки.

Які на фіг цуцики?! Я навіть віршики там якісь лагідного змісту не можу чути.

Коли бачу людей, які просто живуть, радіють, у них взагалі немає ніякої війни, в мене починається когнитивний дисонанс, таке відчуття, що я у якійсь паралельній реальності. Немов би ніколи не було такого, наприклад чи такого ось.

Щоб не відбувалось у моєму житті, яке залишилось прожити, я буду дивитись на все крізь призму цієї війни. Таких руйнувань як на Сході України, в нас не було навіть під час другої світової. Як і безлуздих вбивств, які вчиняє ворог.