Где-то в чужих краях10 читателей тэги

Сьогодні свято, сьогодні День Національного Прапора.

Прапор України для мене окремий символ, свячений. Я не можу навіть викинути картонку з прапором, яку нам роздавали, притарабанила додому і потім ця картонка багато років лежала у нас у коридорі на столі.

Кожного разу, коли бачу наш прапор, розумію, що я у безпеці. Це дуже сильний символ нашої державності, нашої самоідентифікації і цей символ візуалізований, він має сенс, має значення. Його нереально знищити: синє небо, жовте поле. Дивіться, дивіться на нього, його не знищити, це створено самою природою нашої держави.

Ого як! Нууу... насправді я знала, що у Донецькій та Луганській області областях жили корінні українці, а вже потім на цю територію приїхали люди з території, яка зараз рф-ія, але таку красу не бачила. Мабуть через те, що мій дід жив дуже бідно і фото в нього майже не залишилось з того часу.

Из неожиданного.

У меня в том самом Брянске, где произошло несколько хлопков, есть родственники. Родная сестра моей уже помершей бабки. И вот, вспоминаю я, как эта родственница приехала в гости в Запорожье, как приехали к нам с бутылки спиртного уже "хорошие". Как вешались на шею моему деду, шумели, галдели и вели себя крайне... Мгхм. А потом такие, ну, вы приезжайте к нам в гости.

Я такая:

В такую жопу мира ехать не хо, однозначно, тем более к таким родственничкам.

Ну и про хлопок:

Поскольку Брянск находится довольно далеко от границ Украины, вы там это, прекратите сами себя бомбить, ну. А то Стерненко придется из-за вашего самовозгорания и хлопков приходить и порядок наводить. Будет БНР. Мы вам и ТО пропишем, и новые нормы установим, будет всё как в Евросоюзе. Без хлопков.