Где-то в чужих краях10 читателей тэги

Ви мародери і бомжі, які коли кудись їдуть, намагаються щось спиздити. Якщо ви цим пишаєтесь, цивілізовані країни просто закриють вам в'їзд до своїх країн.

А ще, ви мразі тому, що ваші будівельники, ваші люди залили хлоркою і бетоном трупи маріупольців, які ваші пілоти вбили у Драмтеатрі Маріуполя. Це свято на кістках закінчиться вашою поразкою. Ця поразка буде не тільки у тому, що ми відіб'ємо УСЮ свою територію, а й у тому, що ваша імперія перетвориться на багато малих, незалежних держав. І кожна з цих держав буде платити велику ціну, за кожну жертву, кожного вбитого, будуть відбудовувати усі фонтани, усі будинки, театри, школи, дитячі садочки, лікарні. Усі будуть платити ціну, за свій божевільний ура-патріотизм.

Це ви, ті хто казав про вісім років, ті, хто зараз у цих людей краде майно і весело фотаграфується на фоні залитих бетоном трупах чи спизженому донецькому чи маріупольському фонтані! Ви просто лайно!

Те, що росіяни вивозять фонтани з Маріуполя, з Донецька, що біля Донбас Арени, це настільки по жлобськи, шо я навіть не знаю, що сказати.

Ви бомжари обіссяні, ось ви хто!

А я добре пам'ятаю, як вони казали, що бомбили театр у Маріуполі, бо там немов би сидить Азов...

Денис Казанський:

Кадри як мешканець Маріуполя "радіє" звільненню російськими терористами від України.

Посилання на відео

 

А тут російські терористи самі назнімали як громлять за допомогою Сонцепьоків та РСЗО села Сходу України.

Посилання на відео

Полк "Азов" давно є прикладом для усіх нас. Багатьох людей вразив той факт, що багато хто з хлопців та дівчат, виходячи з Азовсталі, взяли із собою тварин: котів, собак, у когось, здається, був ще кроль (о_О), чи щось таке. Орест, коли казав нам допобачення, узяв із собою кота, якого перезозив у коробці.
Хлопчики та дівчата з Азовсталі, не маючи їжі для себе, годували звіряток, ділилися з ними останнім, що є, навіть віддавали частину своєї води. А коли виходили, узяли чотирилапих із собою, щоб ті не загинули на підприємстві без належного догляду та їжі.

ДИВИТИСЬ ДАЛІ
Коргі Чапі-Фєня

Ротвейлер "Антистрес"




Орест з котом, якого він забрав із собою. Якщо шо, Орест, це позивний. А так, по життю він Дмитро Козацький.


На відео пана Кротевича видно собаку, яка перебувала з ними на Азовсталі
А тим часом, приходжу я до евакуйованих з Ірпеня місяць тому, а Олена мені розповідає: "Уявляєш, росіянські окупанти у сусіда з'їли алабая".
Тобто наші три місяці голодували, але годували і берегли чотирилапих, а окупанти як зайшли, так і почали собак їсти. При чому, це не перший випадок. У когось кавказця з'їли. А були фото і просто відрубаних собачих лап та зрізаної собачої шкіри...

Вчера я писала о 35 прилётах по Азовстали в сутки.

Сегодня - массированный авиаудар, затем 50 одиночных авиаударов и отдельно корабельная артилерия.

Ещё раз, это только по Азовстали.

Просто высуньте своё лицо в окно и представьте, что это всё падает на вас и на ваши головы, прилетает к вам во двор, оставляет 6-8 метровые воронки только в глубину.

То, что происходит в Украине, то, что творят росийские окупанты называется простым словом - геноцид. Обычное истребление людей. Уничтожение. Убийцы женщин и детей.

Я увиделась с беженками из Мариуполя, одна сидела со сломанной рукой, и обе они выглядели напуганными и очень-очень тихими дамами. Когда бежали ещё в марте на авто в сторону Запорожья, по их авто открыли огонь. Доехали они в Запорожье в автомобиле без стёкол. К счастью доехали. Говорят, что пребывая в Мариуполе, никто не имел права боятся, потому что надо постоянно быть на стрёме.

На данный момент никто не впускает и не выпускает жителей города из Мариуполя, если ехать в сторону Украины. Оккупанты расстреливают всех беженцев, кто пытается прорваться на свободу, разворачивают, отправляют в сторону рассеи, заставляют проходить через фильтрационные лагеря, где решают, куда тебя отправить: в Сибирь на ссылку, на Дальний Восток, на Донбас или в другое место? Отбирать документы или оставить?

Муж моей сестры великолепный мастер очков и у него были заказчики из Мариуполя. Эти заказчики составляли довольно большой сегмент его работы, поэтому когда началась бомбёжка Мариуполя, Н. потерял с ними связь. Сегодня его заказчики вышли на связь из... Грузии. Туда они бежали, когда пришлось эвакуироваться под дулом автомата в рассею. Они пытались бежать в Запорожье, но их завернули окупанты и с "огоньком" погнали в другую сторону. Долгое время заказчики Н. просидели в фильтрационном лагере, где их шманали по полной. Этот лагерь, как и разрушенный город, они вспоминают с ужасом. А потом, рашисты решили отправить этих людей в Липецк. Приезжают заказчики Н. в Липецк, и, по их же словам, у них начинается истерика. Говорят, мы ходим среди целых домов, среди работающих магазинов, по улицам, по которым не ездят танки окупантов и по щекам начинают бежать слёзы. Перед глазами всё ещё стоит разрушенный Мариуполь, чёрные от арты здания, разворованные магазины, убитые на улицах люди. Чудовищный контраст. Чудовищнейший. Поэтому они правдами и неправдами покинули рассею и сейчас находятся в Грузии. Наши люди такие, их пытаются угнать в рассею, а они разбегаются из рассеи кто куда. Ну, кроме тех, кого угнали в реальные концентрационные лагеря в Сибири и на Дальнем Востоке.