Где-то в чужих краях10 читателей тэги

Автор: Ricky

#Запорожье + #Донецкая область с другими тэгами

87-88 день війни

День проминає за днем, новини сипляться на голову як лавина, тільки й встигай їх усі читати та переварювати.
Кожного дня вмирають люди. Так, є втрати серед військових, але головне, гине дуже багато цивільних. І що найжахливіше - дітей. Росіяни вбивають українців наче в них на меті винищити нас під нуль.
російська армія зрівнюють із землею Северодонецьк як Маріуполь. Евакуація з нього практично неможлива. Посилання на відео про Северодонецьк.
Звичайне фото звичайного будинку у Северодонецьку.
ДИВИТИСЬ далі
Того ж дня рятувальники намагались врятувати життя 9-ти річного хлопчика посилання на відео. 2-х річну дитину врятувати не пощастило.
А це - чоловік, що під час обстрілів рашистами Северодонецьку 17 травня втратив дружину і тепер з двома маленькими донечками чекає на евакуацію.
ДИВИТИСЬ далі
Щодо самого Маріуполя, там повна *опа. Рашиська влада нещодавно хизувалась, що дасть воду. Дали. Але вони не врахували, що під час бомбардувань іхніми літаками та кораблями, було пошкоджено каналізацію та трубопровід. На вулицях утворились великі калюжі, справжні озера. Вони почали підтаплювати вулиці, у тому числі ті, де поховані вбиті рашистами українці. Трупи почали вспливати та отруювати воду. У місті прогнозують небувалий спалах епідемії. На фоні того, що ліків немає, лікарні пограбували, а вивезене обладнання помітили в лікарнях Донецьку, типу допомога з рашки, але то наше обладнання, люди почали тікати. Було об'явлено про евакуацію. Люди зібрали речі і вже збирались їхати, та коли сіли до автобуса, виявилось, що їх повезуть не на підконтрольну Україні територію, а спочатку на підконтрольну рашці, у фільтраційні табори, а згодом і на саму рф-ію. Люди відмовились їхати. Окупанти у морді лиця військових та волонтерів заблокували українців, які хотіли залишити місце евакуації. Виникла сутечка і чим усе закінчилось, х його з. Може знову викрали наших людей та депортували, може люди домоглись того, що повернуться до міста. Посилання на відео
У Енеогодарі та Мелітополі окупанти продовжують викрадати людей із подальшими тортурами чи вбивствами. На цьому відео за посиланням в тимчасово окупованому Енергодарі пожежники вийшли на протест з вимогою звільнили їхнього керівника, якого вчора викрали окупанти просто з робочого місця.
А ще, російські злочинці у Харкові повністю знищили єдиний в Україні Національний центр генетичних ресурсів рослин.
А це? Це містечко Рубіжне, яке знищили росіяни. Просто подивіться самі, "гарного" перегляду.
Дивитись далі


Отаку орки дозволяють проводити евакуацію

Бійці Азову бьють тривогу:

‼️Увага!

Під час останньої евакуації з території заводу "Азовсталь" окупанти розлучили жінку і її маленьку 4-річну доньку Алісу. Матір залишилася в фільтраційному таборі на території так званої "ДНР".

До місця призначення в Запоріжжі сьогодні, в День Матері, доїхала лише дитина.

Місце знаходження матері наразі невідоме!

Просимо світову спільноту втрутитись та повернути дитині маму‼️

 

FQrfwLIX0AIXGGo

* * *

Сегодня я узнала про масштаб катастрофы нашей семьи, часть из которой живёт в Донецкой области. Вчера связалась с родственниками из северной части Донецка, подконтрольной територии Украины. Если раньше было тихо, сейчас достаётся даже им. От них я узнала, что в Мариуполе остались и не выходят на связь не только моя тетя, которая как бы считается бабушкой по дедовой линии, но и мои тёти, которые её дочери с их семьями и дочери тети Люды, из северной части Донецка, вместе с мужем и детьми. Короче, три семьи не выходят на связь с 5 марта. 80% жилищной инфраструктуры города разрушено. Из 430 тыс. эвакуировались ну от силы 50 тыс. Сколько убито, никто не знает, потому что хоронят людей иной раз в братские могилы. Вчера вели раскопки в театре, на который орки сбросили бомбу, не знаю, смогли ли достать из-под завалов людей? В этой местности шла постоянная перестрелка.

Когда я узнала, что наши всё ещё в Мариуполе, мне стало дурно.

А в Запорожье ещё не понимают масштаб катастрофы. Да, в Зп относительно тихо, залетела ракета в два аэропорта, бот.сад и на Ж/Д. Но звонили друзья, которые додумались уехать прятаться в Пологи (не знаю, кто их назовёт умными), это 100 км. на юг от Запорожья. Говорят, что у них просто Сталинград. Живут в подвале, наверх, не говоря уже про улицу, не выходят.

Бабуля, дед и тётя Нина вообще не понимают масштаб проблемы. Они сидят в Зп и им точечно нормально. У них все хорошо. На мои просьбы узнать номера благотворительных организаций, телефоны красного креста реагируют полным непониманием. А зачем? Мы всё сами сделаем. Ну ок, просидите месяца три как в Пологах, вспомните мои слова.

* * *

С Мариуполем и Донецкой областью в целом у нашей семьи особые отношения. Мой дед родом из Донецкой области, из маленького села около Славянска. В этом селе масса родственников, которые носят нашу фамилию. В своей жизни дед пережил вторую мировую войну, голодомор и даже отправку его семьи в Крым, когда власти СССР депортировали крымских татар со своей родины куда подальше. Просто представьте себе, вас выгоняют из дома и отправляют в какие-то ипеня, а в вашу квартиру или дом заселяют каких-то крайне неприятных вам людей, отжав таким образом у вам родную землю, родной кров. Дед и его мать не долго пробыли в Крыму, вернулись назад в Донецкую область, потому что в крымском селе была полная *опа. Работы нет, условия так себе, в родной Донецкой области же было всё: река, земля, леса. По прошествии времени, многие родственники разъехались по всей восточной Украине. Кто поехал в Запорожье, кто мигрировал в Мариуполь. Дед остановился у племянницы в Запорожье, тут же, в Запорожской области он встретил мою бабулю и они осели. Тем не менее, Донецкая область очень родная для нас: с. Лиман, Святогорск, Мариуполь... в этих городах наша семья бывала частенько. Поэтому, когда в дом наших родственников прилетела российская ракета Град, мы очень взволновались за них. Тем не менее, вероятно у родственников просто стальные яйки жить на границе военных действий. Они не уехали. На какое-то время ситуация устаканилась и вроде бы жили более-менее тихо, но сейчас... сейчас они не выходят на связь. В городе который день нет воды, света, газа. Да ничего там нет. Говорят люди собирают дождевую воду чтобы пить.

Недавно в Запорожье всё же выдвинулось несколько автобусов с эвакуированными жителями. К сожалению, никакой информации о родственниках пока нет. Информация из Мариуполя приходит тревожная, орки обстреляли детскую больницу/роддом, ну и теперь нет больницы, одни разрушения. Видео на телефон с разных ракурсов гуляет по интернету.

К счастью Мариуполь отстаивают люди очень высокого уровня военной подготовки, это батальон Азов. С ребятами из Азова я столкнулась впервые в Бердянске ещё в 2015 года и они произвели на меня неизгладимое впечатление. Я, мать и они сидели вместе в маленьком кафе на автостанции. По сути там было только два столика, только для нас и для них. Вид у ребят был такой, что хотелось выйти погулять, но мне стало интересно и я просто наблюдала за ними. Спокойные, улыбчивые, с огромными сумярами с одеждой и разными приколами. Ребята оказались лёгкими и веселыми, насколько такими могут быть профессиональные военные. С Азовцами мы встречались ещё несколько раз. Они к тому же оказались очень творческими ребятами, создав группу "Бандерштат", выступали на острове Хортица, ездили в Киев. При этом, что интересно, практически все они разговаривают по-русски. И видя других военных, сравнивая их с Азовцами, я понимаю, что надежда у Мариуполя всё же есть. Я очень надеюсь на это, иначе быть просто не может. Ведь Мариуполь, это Украина.


Лучшее   Правила сайта   Вход   Регистрация   Восстановление пароля

Материалы сайта предназначены для лиц старше 16 лет (16+)