Где-то в чужих краях10 читателей тэги
#Маріуполь + #жах с другими тэгами
А С В А Б А Д І Л І
Кадирівці кидають маріупольських чоловіків на заводах на розбор завалів розмінування в якості міношукачів, а самі в той час знімають це на відео разом з «днрівцями» задля розваги.
Так продовжують гинути цивільні в Маріуполі під радісний гомін окупантів.
Відео знімалось окупантами саме в час підриву 4 маріупольців на ММК ім. Ілліча.
Плідні наслідки "освободітєлєй"
А у Маріуполі люди гинули як у підвалах, як під кулями, як під обстрілами росіян, так і від голоду, просто на лавках.
* * *
Ну шо, ті, хто волав в усе горло на росії про "спецоперацію", про визволення Донбасу, на що ви прирекли маріупольчан?! Від чого ви їх визволили? Від нормальної медицини?! І зараз, блокуючи доступ Міжнародного Червоного Хреста, усі ви, уся ваша країна продовжує вбивати українців.
Дівчина, що зараз живе у Маріуполі пише:
«Как жить в Мариуполе людям с больной щитовидкой?
Тироксина вообще в продаже нет.
Как жить астматикам?
Что говорить о серетиде, если нет даже сальбутамола.
Инсулинщики обречены, переход с импортного на российский инсулин- смерть.
О какой медицине речь?»
«Представляете, в Мариуполе зубы только удаляют!!! и не пломбируют.
Нет врачей!!!»
Правда про Маріуполь
Так, ми теж рахували скільки ж у Маріуполі насправді трупів, жертв російського тероризму. Вийшло під 50 000, тут нарахували під 60 000.
Сьогодні мало бути...
Сьогодні мало бути 8 років з того часу, як Азов звільнив Маріуполь від рашиської навали у 2014 році. З того часу до 24.02.2022 року маріупольці жили у мирі та злагоді. Місто процвітало, Ставало кращим з кожним роком. У Маріуполі були одні з найвищих заробітних плат у всій країні! Мої рідні лише згадували свою бувшу хату, у яку поцілив російський Град.
Загалом, це було розвинене прикольне місто, де відбувались різні масові заходи, будувались різні хаби для коворкінгу, приїздили круті виконавці а також тутой збирались будувати аеропорт. Усі інші міста окрім Києва могли тільки заздрити.
Зараз Маріуполя немає. Фізично, це одна велика руїна, де живуть у підвалі. Одна велика рана, що не загоїться ніколи.
Раніше тут пахло морем та Азовсталлю.
Зараз тут дме солодкуватим запахом трупів 50 тисяч загиблих. Собаки їдять трупи, таскають відірвані руки-ноги.
У місті почалась епідемія холери.
Помитись можна у спеціальних палатках, а русаки замість розгрібання завалів і поховання людей займаються зміною табличок та назв вулиць з українських на росіянські.
Про руський мір у Маріуполі
Восени 2021 року блогер-журналіст Денис Казанський, бувший мешканець міста Донецьк, зняв сюжет про реконструкцію школи у Маріуполі, яка буда здійснена у рамках великого будівництва України. Маріуполь взагалі до кінця 2030 року міг стати найкращим та найпрогресивнішим містом України.
Але, терористична організація росія вирішила звільнити Україну від розвитку і розбомбила найновішу, найсучаснішу школу, взірцевий зразок того, які мають бути усі школи України.
А це - що руський мір зробив зі школою.
94 день війни
Денис Казанський:
Кадри як мешканець Маріуполя "радіє" звільненню російськими терористами від України.
А тут російські терористи самі назнімали як громлять за допомогою Сонцепьоків та РСЗО села Сходу України.
Цитати
Батько бійця АЗОВ, який втратив на війні свого сина Отец Солдата пише:
Цитата сина: Я сам в таком же положении. Я умею стрелять, я не боюсь прямого боя. Но когда я вижу, как уебаны просто по приколу кладут кассету за кассетой грады по жилым кварталам, убивая мирняк десятками, как от корабельной арты складываются дома — чувствую свою беспомощность. (с)
Отаку орки дозволяють проводити евакуацію
Бійці Азову бьють тривогу:
‼️Увага!
Під час останньої евакуації з території заводу "Азовсталь" окупанти розлучили жінку і її маленьку 4-річну доньку Алісу. Матір залишилася в фільтраційному таборі на території так званої "ДНР".
До місця призначення в Запоріжжі сьогодні, в День Матері, доїхала лише дитина.
Місце знаходження матері наразі невідоме!
Просимо світову спільноту втрутитись та повернути дитині маму‼️
64 день війни /1
Вчера я писала о 35 прилётах по Азовстали в сутки.
Сегодня - массированный авиаудар, затем 50 одиночных авиаударов и отдельно корабельная артилерия.
Ещё раз, это только по Азовстали.
Просто высуньте своё лицо в окно и представьте, что это всё падает на вас и на ваши головы, прилетает к вам во двор, оставляет 6-8 метровые воронки только в глубину.
То, что происходит в Украине, то, что творят росийские окупанты называется простым словом - геноцид. Обычное истребление людей. Уничтожение. Убийцы женщин и детей.
Я увиделась с беженками из Мариуполя, одна сидела со сломанной рукой, и обе они выглядели напуганными и очень-очень тихими дамами. Когда бежали ещё в марте на авто в сторону Запорожья, по их авто открыли огонь. Доехали они в Запорожье в автомобиле без стёкол. К счастью доехали. Говорят, что пребывая в Мариуполе, никто не имел права боятся, потому что надо постоянно быть на стрёме.
На данный момент никто не впускает и не выпускает жителей города из Мариуполя, если ехать в сторону Украины. Оккупанты расстреливают всех беженцев, кто пытается прорваться на свободу, разворачивают, отправляют в сторону рассеи, заставляют проходить через фильтрационные лагеря, где решают, куда тебя отправить: в Сибирь на ссылку, на Дальний Восток, на Донбас или в другое место? Отбирать документы или оставить?
Муж моей сестры великолепный мастер очков и у него были заказчики из Мариуполя. Эти заказчики составляли довольно большой сегмент его работы, поэтому когда началась бомбёжка Мариуполя, Н. потерял с ними связь. Сегодня его заказчики вышли на связь из... Грузии. Туда они бежали, когда пришлось эвакуироваться под дулом автомата в рассею. Они пытались бежать в Запорожье, но их завернули окупанты и с "огоньком" погнали в другую сторону. Долгое время заказчики Н. просидели в фильтрационном лагере, где их шманали по полной. Этот лагерь, как и разрушенный город, они вспоминают с ужасом. А потом, рашисты решили отправить этих людей в Липецк. Приезжают заказчики Н. в Липецк, и, по их же словам, у них начинается истерика. Говорят, мы ходим среди целых домов, среди работающих магазинов, по улицам, по которым не ездят танки окупантов и по щекам начинают бежать слёзы. Перед глазами всё ещё стоит разрушенный Мариуполь, чёрные от арты здания, разворованные магазины, убитые на улицах люди. Чудовищный контраст. Чудовищнейший. Поэтому они правдами и неправдами покинули рассею и сейчас находятся в Грузии. Наши люди такие, их пытаются угнать в рассею, а они разбегаются из рассеи кто куда. Ну, кроме тех, кого угнали в реальные концентрационные лагеря в Сибири и на Дальнем Востоке.