Офигіти. Білецький розказав, що до Маріуполя самі визвалися летіти лікарі з Дніпра (анастезіологи, хірурги, та ще хтось), знаючи, що можуть не повернутись. Летіли на 100 км у ворожий тил, не знаючт, чи зіб'ють гелікоптер, чи ні.
І взагалі, у ворожий тил на 100 км ніхто ще не вилітав, ця історія безпрецидентна. Навіть у американських фільмах такого немає.
Чи живі ці лікарі, чи ні, ніхто не знає, бо два госпіталі на Азовсталі розбомбили вщент. Багато загиблих, і цивільних, і лікарів, і військових.
Натрапила на допис Сергія Торути у Фейсбуку. Що сказати, у принципі, цьому можна вірити, бо росіяни вбили у Маріуполі від 30 000 до 50 000 цивільних (чоловіків, жінок, дітей, доречі по дітям статистика України хибна, бо ніхто не рахував, скільки померло дітей в одному Маріуполі), біля 75 000 поранених від авіаційних обстрілів, обстрілів з моря і важкої наземної артилерії та расіянських танків, які просто гатили по будинках. Сморід від трупів, великої кількості трупів, просто нестерпний, усе місто просякнуте тим сморідом.
Знайомим, які зараз у Маріуполі, вдалось вийти на зв'язок. Те, про що вони розповідають, страшно навіть уявити. Однак і мовчати про це неможливо.
Біля Автовокзалу, під завалами багатоповерхівки у бомбосховищі знайшли тіла щонайменше 200 людей. Тіла під завалами розкладаються. У Маріуполі, який пах морем і квітам, тримається гнітючий, нестерпний запах спалених будинків і мертвих тіл. І біля вокзалу, і по вулиці Володимирській, якою через сморід просто неможливо пересуватись.
Місто перетворилось на гігантську братську могилу.
Росіяни замітають сліди своїх звірячих злочинів. Почали розбирати завали та спалювати тіла невинно убієнних жінок, дітей, літніх людей. Особливо квапились із Драматичним театром. Проте, є список людей, що переховувались у театрі, в якому щонайменше 1300 прізвищ.
Зі слів тих, хто вижив, достеменно знаємо, що щонайменше 500 маріупольців ховались у будівлі в момент бомбардування. Є свідки, які вижили, вцілілі і вибралися з того пекла. Ці люди все бачили. Вони не мовчатимуть.
Маріуполь – трагедія світового масштабу. Така потворна своєю жорстокістю, що назавжди залишиться чорною сторінкою в світовій історії. І зараз ми навіть не уявляємо, наскільки страшна.
Від себе скажу, що вони не мовчатимуть, коли прийдуть до тями. Бо багато з них досі у шоці від подій, участниками яких вони були. Багато хто з маріупольців, які приїхали до моєї бувшої начальниці, просто мовчать та ридають.
Калуш влітку 2021 року співають у Маріуполі пісню "Додому"
https://twitter.com/that_ira/status/1528799090158493701?s=20&t=f1NceUY9Mlx9zLGeValXmg
Д-д-д-де би не був, не забуду дім
Хочеш, закрути мене як бігуді
Я з закритими очима знайду, де мій двір
Бо де би не був, не забуду дім
Д-д-д-де би не був, не забуду дім
Хочеш, закрути мене як бігуді
Я з закритими очима знайду, де мій двір
Бо де би не був, не забуду дім
Скрипнув двері, мама вдома
Квіти на стіл, стіл, вечеря!
Ситний маминий суп!
Татові все мало солі
Спритно радий несу
(Маминий суп!)
Лол)))
Реєстрація Іллі Самойленка у тві розпочалась із того, що він накидав уїв "рідному" НГУ за все що вони для нього та полку Азов зробили ще до початку війни. Думала що Кротевич найвеличніший критикан. А ні, здалося)
Кротевич взагалі кицюньчик))) Напихав нам уїв за те, що ми ниємо. Надав останні настанови усім, та пішов виконувати наказ вищого керівництва. А перед тим трохи полайкав моїх постів, за що йому окремо від мене .
Побачили сьогодні і Дениса Прокопенко. Він нагадав мені тих величних полководців, які одягали червону мантію, щоб воїни не бачили, кров на одягу та латах полководця. Скільки меседжів він передав і ми не бачили його поранення, сьогодні він з'явився із перебинтованою рукою. Виснажений, худий, але з таким вольовим голосом, що солдатам навіть із пустим шлунком хочеться бігти на танки із гвинтівкою. Уявляю скільки він срався із вищим керівництвом, скільки разів посилав на три літери Зеленського із його указівками. І всеж таки Зєля його якось переконав.
Святослав Паламар у своїй промові був занадто серьйозний. Сірий як хмара із оцим "поробиці не буду розкривати" підкинувши брову, щоб продемонструвати усю серйозність наміру. Прокопенко потім сам усе розповів.
І мене трохи відпустило, за 86 днів я навіть почала посміхатись...
Єдине що тепер треба довго-довго чекати, чим воно усе вирішиться. Пан Дудінов не дочекався свого другого сина - Дениса, з Маріуполя (першого вбили у Іловайському котлі), може дочекається хоча б його тезку та найкращого друга?
Оце так) ще й руку сам собі прокачав.)))
Кіборг на прізвисько Гендальф сам себе прокачав. )))
Лучшее
Материалы сайта предназначены для лиц старше 16 лет (16+)