Будні запоріжанки

Наступна моя історія може бути з бомбосховища, підвалу чи будь-якого укриття.

Десь о 9:30 зателефонувала мама і каже, збирайся, швидко, сирена виє. Наші зірвали замка у підвалі, будемо ховатись. Директор пише, що усі по бомбосховища! Можуть прилетіти крилаті ракети. Так-так, ті самі "мирні ракети".

В мене знов підвищився тиск. Почала швидко збиратись, навіть постіль не склала. Хапаю сумку, та біжу до матері. Вона теж біга по хаті і нервує. І ось що цікаво, коли така небезпека, надзвичайний стан, я дуже зібрана і уважна, а вона навпаки, розгублена, налякана, усе з рук валиться, може телефон загубити, табурет...

Спустились на вулицю, а народ стоїть біля подвалу і сирена виє. Ну, такий собі підвал, з дуже холипкою каналізацією. А ще, в нас дом з газом, в нас газові колонки та пічки. Тому ховатись у нашому підвалі сцикотно.

На щастя тривога була учбова, для того, щоб ми хоч побачили, де укриття, якщо будуть гатити.

А це можливо, бо кажуть Харків накрило градами. Повідомлення від твіттерських, що вибухи на куту Сумської та Маяковського.

Страшно лише через те, що бабуся та дід залишаться удома навіть якщо будуть стріляти.