Про той великий соснопад

Оскільки я не пишу тут багато про те, що відбувається у моєму житті, та житті оточуючих, напишу дуже стисло, що там за соснопад.
Діло було десь місяць назад. Погода була забридка для того, щоб їхати в ліс, чи на прогулянку, тож коли мені запропонували поїхати на авто до осередку переселенців з різних регіонів, я погодилась. Приїздимо та знаходимо дівчат на кухні. Усі червоні, схвильовані, руки тремтять. Мені навіть питати не довелось, самі усе розповіли.
Вони були у лісі ще з декількома чоловіками, тільки-но приїхали. Раптом, буквально за десять-п'ятнадцять хвилин піднявся вітер, і не просто вітер, справжній буревій. Десь поряд пролунав хрускіт гілок, земля задрижала - це падали сосни під тиском вітру. Бумц! перша сосна впала прямо перед ними. Бумц-Бумц-Бумц! Сосни почали складатись немов кістки доміно. Дівчата впали на землю, молячись Богові, усім святим, бо навколо відбувався суцільний жах, будь-якої хвилини велика сосна могла впасти та придушити. І знову падіння сосни! Одна дівчина не витримала і вже хотіла гайнути до траси, але її втримала міцна чоловіча рука і там де вона повинна була опинитись через три секунди падає великий стовбур! Серце вистрибувало з грудей. Врятуватись від бомбардування там, вдома та загинути від падіння великої сосни, ну, це якийсь жарт долі. І ось, компанія піймала влучний момент та гайнула до траси, де на них чекали автівки. До бусу стрибали, як при бомбардуванні, затуляючи голову та падаючи на підлогу салону. "Хутко! Всім Хутко!" - волав водій. За вікном сосни продовжували падати, вітер не вщухав а ні на хвилину. Вони рушили в місто, поки за вікном буянив "дикий звір", розкидаючи сосни, підкидуючи їх немов іграшки.
Це був останній день, коли вони повинні були там перебувати та виконувати певну роботу. Більше туди вони а ні ногою.
Я теж бачила багато повалених дерев та сосен в лісі, але потрапити під такий масовоний соснопад мені на щастя ще не доводилось.