Думки в голос

Моя мрія із шкільних років, після того як я перестала мріяти про театр, бо усі вбивали в мене цю мрію починаючи з дитячого садка, так ось, я мріяла стати військовим льотчиком гелікоптера. Багато хлопців дивувались тим знанням, що я мала. І я навіть думала поступати у харківський авіаційний коледж. Проте, в мене не вистачило балів по математиці. Дуже шкода. Зараз я була б там, з нашими ЗСУ і не хвилювалась так, як хвилююсь зараз. Бо сьогодні, судячи з новин, у нашому місті може розпочатись маленьке пекло.

Зараз на вулиці сяє сонечко, співають пташки, бігають собаки і десь гатять гармати та ракети, бігають диверсанти, збивають гелікоптери, літаки, танки та БТР.

Мабуть зроблю потім з цього щоденника роздруківку та буду показувати дітям, як воно було.