92 день війни /2

Дивлюсь на мапу Запорізької області. Дивуюсь. Зовсім недалеко від міста йдуть важкі бої, Василівка під окупацією.

Родичі у місті кажуть, да у нас тут все норм! Потім їдуть на дачу десь біля Біленького, це ближче до Енергодару, навіть ночують у маленькому вагончику, а він аж підстрибує від гарматних обстрілів. Повна *цензура*. Потім знову приїздять у місто і все норм.

Взагалі, з моєї точки зору це виглядає так:

- У нас все нормально!

- Що?! Там ТЦ Аврору ракета знищила!

- Та я спала, нічого не чула.

- Визерни у вікно! Там у людей шибки повибивало!

Це тру ситуація. Закрив вікно, нічого не чутно, і проблема зникла. Закрив вікно і вибухів не чути. Я додаю: "Закрив вікно, і не чути, як людей на вулиці розстрілюють". Так, проблем взагалі немає, якщо закрити очі, вуха, глаза. Якщо відключити мозок, так взагалі все супер!

Люди так навчились абстрагіюватись, що це навіть починає лякати, бо будь-які жахи проходять повз них, а вони не помічають.