Где-то в чужих краях10 читателей тэги

Знаєте, ще трохи про "нє всє росіяни" (с)

Якби я не читала від людей, за парєбріком з якими спілкувалась нормально до війни, що нам треба влаштувати усім Іловайский котел, я може ще засумнівалась. Але... Тут пишуть зайобані життям і державою расіяни, що винуваті у всьому ми, українці, і нас треба вбивати. Я трохи офігіла від такого повороту подій, так що так, 90% мешканців расії чи терористи, чи посібники тероризму.

Це просто неймовірний звіздець.

Довбана русня вдарила ракетами по ТЦ у Кременчуці, що у Полтавській області. Число жертв... Мабуть сотні вбитих цивільних. Сотні поранених.

Виродки. Нація терористів.

 

А у цьому твітті з відео є реакція русні, яка радіє, що їх терористичне угрупування вдарило по ТЦ де перебувало 1000 цивільних людей.

Нє всє русскіє. (с)

https://twitter.com/sternenko/status/1541445416083828736?s=20&t=HRAwcCZn7aPRj2nBh9S9cQ

1. Мы живы.

Кошка тоже.

Выжили в аду с видом на Азовсталь.

Связи нет.

Зажгите поминальные свечи по всему миру в память о сгоревших заживо в своих домах мирных жителях Мариуполя и погибших под бомбами.

 

2. Мариуполь.

Города нет.

Он сожжён и расстрелян.

Есть только жизнь от 65 школы до сквера Тараса.

Района Грации на Кирова нет

Очень много погибших мирных жителей. Ул.Артема нет, все дома разбиты авиабомбами. Левого берега с Комсомольским бульваром нет. Черемцшек нет.

 

Боже мій, деякі твіттеряни вже її поховали. :-(

Зараз я живу в одному місті з переселенцями з Бучі, Ірпеня, Харкова, Маріуполя, Житомира, Київа. І я дивуюсь тим, хто залишився, чи повернувся, бо кожен день і кожна ніч в Україні зараз отаке. А треба, щоб так жили одночасно і запорєбріковські.

Чи шкода мені їх буде? Та вже ні. Пів моєї країни у руїнах, залитої кров'ю.

рашисти нанесли новий удар ракетами по цивільній інфраструктурі Києва, у жилий будинок. Знову у столиці є вбиті.
Коли ж ми почнемо бомбити москву? 🤔

Рятувальники витягли з-під завалів дівчинку, її тато загинув, а мати досі під завалами.


П.С. Ще одна роснява ракета потрапила у дитячий садочок Києва.

рф-ія депортувала вже три з гаком мільйонів українців кудись у депресивні регіони, рідше до так званих днр/лнр, вбито мабуть пів мільйона людей.

Ні, вбивав не пуйло. Здогадайтесь самі хто вбивав.

пуйло лише добре утилізує народи з депресивних регіонів рф-ії, бурятів, казахів, з якихось зауральських селищ чи подібних місць.

Окремий піпець у Сєвєродонецьку.

У Донецьку якось РАПТОВО!!! почало прилітати, причому із самого ж Донецьку! І місцеві такі, ой! В нас такого не було з 2014! Так ми дізнались, що ЗСУ ніякий Донецьк 8 років не бомбили. Ага, щось не схожий Донецьк на Харків, який русаки зруйнували на 50-60%, а Маріуполь знесли під нуль. І досі трупи під завалами лежать. Продовжують травмувати міста, бомбити, тепер і з території білорашки. Тільки по Житомиру вночі прилетіло 24(!) Ракети. Є загиблі. Загалом було випущено по Україні вночі 50 крилатих ракет. Ще підключився той самий Ту-22 здається, який несе бомби ФАБ-1000 та ФАБ-3000, які роблять воронки у землі радіусом 40 метрів.

81 рік тому, 23 червня 1941 москaлі почали масові вбивства і катування жителів західноукраїнських земель.
Виколювали очі, відрізали пальці, знімали шкіру до колін, вбивали колики у вуха, цвяхи в голови, дівчатам вбивали пляшки в промежини, відрізали носи і груди.
Поспішали. Тому у тюрмах просто кидали гранати в камери, або вставляли у вічко кулемет і стріляли доти, доки чулися крики.
В Дрогобичі в тюрмі НКВД досі зберігається 100 -літровий казан, який був на третину заповнений людськими нігтями.
Багато тіл кидали у ями з вапном, щоб знищити докази.
Інших спалювали.
3агалом від 23 по 27 червня 1941 року на західноукраїнських землях так замучено понад 27 тисяч людей, вчителів, священиків, артистів, активістів, студентів, викладачів, художників, поетів, письменників...
Коли бійці ОУН відкрили тюрми, хвиля жаху і ненависті захлиснула західноукраїнські міста і села.
Те саме маємо сьогодні.

Додаткова інфа від Viter-v-poli:
Не відрізали жінкам груди а виривали спеціальним інструментом. І очі теж виривали.
Принаймі в тюрмі Золочівського замку.
Останній свідок у нас помер здається перед війною - коли кассапи втікли а німців ще не було - вона 14-літня пішла шукати батьків-вчителів. На брамі мусила перейти калюжу крові по коліно яка вже зверху почала підсихати і репатися, тоді помиже залишених тіл шукала. Тата не знайшла, а маму знайшла - голою прив'язаною до решітки з вибраними очима, вирваними грудьми і розпоротим животом. Та розповісти родині що бачила змогла тільки через три місяці бо від побаченого втратила мову і посивіла. Якщо дописати до коменту, то на згаданий вітряк у трубі кидали неповнолітніх дівчат після ночі гвалтувань, а вишукували тих 12-14 річних дівчат по критерії - "ходили до української школи".
Вітряк розрубував на кавалки і скидав у яму за трубою.

Держава, коротше, прибрала зі шкільної програми усю росню по зарубіжці.

Дострибались. Раніше було до фіга, зараз ні фіга.

Що хотіли, запарєбріковські, те отримали.

 

А ось що на расії вивчали з української літератури? Приклад у вигляді Гоголя не приймається, бо ми вчили його як зарубіжну літературу, не дивлячись, що він наш. У крайньому випадку у моїй школі.