Где-то в чужих краях10 читателей тэги

8:00 ранок починається із *опецька. Телефонує дід і каже, що в нього болить зуб і треба у лікарню. А в нас усі лікарні зачинені!!! Крім тої, що біля ДніпроГЕС!!!!! Сцуко!!!

10:30, об'їхали затори, сидимо у стоматологічній міській лікарні.

13:59, встигли з'їздити до лікарні, вирвати діду зуба. З'їздили до магазину, купили ще трохи продуктів на всяк випадок. Зараз дивимось, що в Харкові, і це піпець. Чернігів теж піпець. Обстрілюють самі міста. У Чернігові російські ракети поцілили у п'ятиверхівку та дитячий садок.

15:39, десь пролунало два вибухи. Після подій у Харкові, де йде суцільне знищення цивільного населення російськими ракетами, перейшли до коридору. Уточнюємо інформацію щодо вибухів.

Ранок почався десь о 6:55 з двох потужних вибухів десь у центрі міста та божевільної сирени повітряної тривоги.

Знову побігла до мами, бо в неї м/п вікна і цього хоча б не чутно.

7:50, ще три вибухи, попередньо від крилатих ракет.

7:55 і ще вибух.

Напилась заспокійливого, лежу у коридорі.

8:13 я вже не знаю, скільки там було вибухів, 7 чи 8.

9:30. Новини та попередження... Т___Т

Заспокійливе вже не допомогає.

Через деякий час у Запоріжжі може бути дуже гаряче.

14:35. Знову повітряна тривога. Уф.

17:30, звіздець як нервово. Пів дому ловить якихось мужиків, що лазять по даху.

О 18:00 дізналась, що Пууууйло погрожує нам ядерною ракетою... О.о"

22:00. Вже час сидимо в коридорі, бо сирени. Три ракети влучили у аеропорт. Кажуть що у районі Мокрій повибивали всі вікна, так довбануло.

Моя мрія із шкільних років, після того як я перестала мріяти про театр, бо усі вбивали в мене цю мрію починаючи з дитячого садка, так ось, я мріяла стати військовим льотчиком гелікоптера. Багато хлопців дивувались тим знанням, що я мала. І я навіть думала поступати у харківський авіаційний коледж. Проте, в мене не вистачило балів по математиці. Дуже шкода. Зараз я була б там, з нашими ЗСУ і не хвилювалась так, як хвилююсь зараз. Бо сьогодні, судячи з новин, у нашому місті може розпочатись маленьке пекло.

Зараз на вулиці сяє сонечко, співають пташки, бігають собаки і десь гатять гармати та ракети, бігають диверсанти, збивають гелікоптери, літаки, танки та БТР.

Мабуть зроблю потім з цього щоденника роздруківку та буду показувати дітям, як воно було.

... що російські військові захопили Чорнобильську АЕС, штурмом. Почалось руйнування ґрунту, зсув, радіація підвищилась, хоча і не критично.

Контроль за ЧАЕС у руках психів.

Київ, що з вами? Читаю по ВВС, що бої йдуть на півночі міста, вже на вулицях.

Наступна моя історія може бути з бомбосховища, підвалу чи будь-якого укриття.

Десь о 9:30 зателефонувала мама і каже, збирайся, швидко, сирена виє. Наші зірвали замка у підвалі, будемо ховатись. Директор пише, що усі по бомбосховища! Можуть прилетіти крилаті ракети. Так-так, ті самі "мирні ракети".

В мене знов підвищився тиск. Почала швидко збиратись, навіть постіль не склала. Хапаю сумку, та біжу до матері. Вона теж біга по хаті і нервує. І ось що цікаво, коли така небезпека, надзвичайний стан, я дуже зібрана і уважна, а вона навпаки, розгублена, налякана, усе з рук валиться, може телефон загубити, табурет...

Спустились на вулицю, а народ стоїть біля подвалу і сирена виє. Ну, такий собі підвал, з дуже холипкою каналізацією. А ще, в нас дом з газом, в нас газові колонки та пічки. Тому ховатись у нашому підвалі сцикотно.

На щастя тривога була учбова, для того, щоб ми хоч побачили, де укриття, якщо будуть гатити.

А це можливо, бо кажуть Харків накрило градами. Повідомлення від твіттерських, що вибухи на куту Сумської та Маяковського.

Страшно лише через те, що бабуся та дід залишаться удома навіть якщо будуть стріляти.