Ricky, блог «Где-то в чужих краях»
Шаленій бабці з червоною ганчіркою "неочікувано" прилетіло. Громадяни російської федерації скинули на її будинок снаряд і бабцю разом з дідом довелось евакуювати українським військовим.
Зараз у бабці почалось прозріння!
Surasu, блог «Путешествие по провалам памяти»
Сегодня не первое января и даже не понедельник, однако ж вот она я - новый-старый пользователь, за каким-то фигом выбравший из всех вариантов один и заглянувший именно сюда.
На самом деле я всегда помнила, что у меня был тут дневник.
И, наверно, это о чём-то хорошем в отношении сайта говорит. По какой-то причине он запал мне в память настолько сильно, что я вернулась сюда спустя 4 года. Хотя я крайне удивилась, увидев, что дневник мною был заведён аж в 2018 году. По ощущениям максимум год прошёл. Некоторые записи пришлось поудалять ввиду побившихся напрочь ссылок или просто потому что захотелось, но две лучшие (так сказать) всё же пережили массовую чистку х)
Лента избранного мертва почти полностью, так что придётся собирать новую.
Но это всяко лучше, чем возвращаться на дайри. Там знакомые ники, знакомые названия дневников. И очень удручающе смотреть, что почти все они заброшены (как и мой), а те, что ещё пополняются, кажутся совсем чужими или являются таковыми.
Я тот ещё некропостер, но раз там нет близких мне людей, которые были для меня главной частью местного угара и садомии, то и мне нечего там делать.
А ещё мне лень разбираться со всеми нововведениями дайрей, окей?
Тёмное прошлое пусть остаётся в тёмном прошлом, а я этой записью приветствую ужасающую действительность
(аминь или вроде того )
Спойлер: в будущем собираюсь расплодить немного сущностей и открыть ещё два тематических дневника - по играм и по творчеству, но это потом)
Эксин, блог «365 (2022)»
Вопрос 125: Вы бы сошли когда-нибудь с пути, что бы сделать кого-то счастливым?
регулярно это делала. сейчас потихоньку начала отстаивать свои интересы и увлечения, но всё еще стараюсь находить компромисс с близкими. на то они и близкие)
Ricky, блог «Где-то в чужих краях»
Коли зомбі на росії водять хороводи навколо однієї навіженої бабці з червоною ганчіркою, якій наші привезли поїсти, бо дири та орки постійно відбирають їжу, усі забувають про тисячі інших бабусь, вбитих, покалічених, чи ось таких, які потрапили у таке становище, через навалу російських загарбників.
Речник атео:
"Встигаєм допомагати цивільному населенню Донбасу. На днях евакуювали з сірої зони лежачу бабулю, яка через навалу орків не їла вже декілька діб"
Ricky, блог «Где-то в чужих краях»
Якщо чесно, то мені по великому рахунку насрати на те, що хтось там ображається за побажання жити під сиренами на росії чи перетворити москву на Маріуполь. Бо 71 день моя країна живе у пеклі через напад громадян російської федерації. Якби хоч один із тих хто читає перебував у моєму стані, коли не спиш ночами і прокидаєшся о 4 годині ранку від панічної атаки, то мабуть також було б насрати.
росіяни жаліються та ниють, чому українці такі злі, як так можна, Ко-Ко-Ко, як можна бажати, чи не бажати... Просто, 71 день, відкривайте свої змі, та читайте скільки помирає людей, серед яких ваші друзі та рідні. Читайте про ваші зруйновані міста, лікарні, дитячі садочки, згвалтованих жінок, вбитих дітей. А потім коментуйте щось без будь яких емоцій та прокльонів, навіть до нейтральної сторони. Я своїх знайомих з рфії, що намагались лізти в душу і навипередки питали "як я там?" відразу попередила, що пишіть мені після закінчення війни. Але відчуваю, що навіть після, зараз, навряд чи зможу спокійно спілкуватись.
Добре було сказано тут:
Joe Caesada, блог «эй, ребята, я ем всякую дрянь и смотрю всякую дичь! (с)»
Тётя Хандред Паунд, блог «Vrodepositive»
Прилагаю очень много усилий, чтобы сохранить лицо профессионала и не превратиться в ту самую "белку - истеричку", вопящую "Да, что вы от меня хотите? Вы же ничерта не понимаете! Вы сделаете говно, а не игру!"
Но я профессионал. Не тот, который тратит нервы, доказывая в максимально уважительной форме, что знает как надо.
А тот, который делает, как попросили... и ебись оно конём.
Я таки не Кодзима и не Мядзаки. Да и вы не Конами.
Полагаю, что в очередной раз получится игра, которую я не положу в портфолио. И никому не скажу, что я имела к этому хоть какое то отношение.
А развивается всё по одинаковому сценарию.
Я прописываю качественный ЛОР.
Продумываю сюжетные связки.
Провожу килочасы времени, разрабатывая интересных персонажей.
Придумываю нетривиальные препятствия и мотивацию для протагонистов и антагонистов.
Заказчик читает. Говорит "О, офигенно же! Но вот это нам не надо. И вот это лишнее. А тут много пафоса... а давай герой просто будет идти из пункта А в пункт Бе и по пути пиздить всех, кого встретит"
Да без проблем. Вот вам пункт А. Вот вам пункт Бе. Вот вам набор стандартных врагов и препятствий. Получайте очередную проходную херню, в которую никто не будет играть.
Спасибо за сотрудничество.
Каждый раз, блядь, одно и то же.
Сейчас ребята с предыдущего проекта задались мыслью, "Как то дошлифовать игру, чтобы она стала более интересной и логичной"
А я даже не знаю, что им ответить.
Судари, вы выкинули сюжетную составляющую. Перетасовали уровни местами, потому что торопились и прописанные персонажи создавались хер пойми как и не по очереди. Я честно не знаю, что можно с этим сделать. Ни за какие деньги не знаю.
Надо пересобирать игру заново.
А вы хотите подмазать чутка по краям и присыпать блёстками.
Вот что значит работать с программистами.
Не надо делать сразу хорошо.
Ведь можно потом изобрести пару велосипедов и навтыкать костылей.
Лучшее
Материалы сайта предназначены для лиц старше 16 лет (16+)