Что почитать: свежие записи из разных блогов

Категория: общего назначения

Arnel, блог «Утро в Хаосе»

* * *

*схоронила* у меня конечно руки не оттудава!.. но может попробую на досуге, это вроде не самый сложный вариант.

k. Tanata, блог «Другое Небо»

Второй день Переборки

Делимся впечатлениями.
Как не странно, всего в опой день, но уже есть что сказать.
Для начала, о какой Переборке идёт речь:
«… Вот мы и пережили Лунное затмение, вчерашним утром (07:13)
И впереди, у нас, две недели работы над собой по всем Сферам.
Находим в себе точки, требующие изменений и перебираем их (если хотите по атомам :; ) кому как удобней).
скрытый текстИсправляем, то, что мешает жить.
«Исправить», не значит «выкинуть». Любую точку можно использовать на пользу. Поэтому, прежде чем крошить ее «механизм» в «салатик», хорошенечко подумайте, а точно она вам жить мешает? Может быть, точка эта, удерживает вас от разрушительных действий в отношении себя? Или, предупреждает, что ещё не время это дела это начинать. Не все составляющие в наличии, для того,чтобы всё получилось, как надо.
В общем… «Думайте. О, Волки!»(с) и не только Волки :; )
Будьте внимательны и честны с собой.
Доброй охоты на обновление.» (с)

Это то, что было выложено, мной, на другом ресурсе.
Так вот.
Первое. - СНЫ, стали спокойней. Это отмечаю не только я, но и люди, у которых был высокий уровень беспокойства. Не скажу что мои сны стала менее многоплановыми, они всё такие же «слоистые» и работа, там, продолжается. Её скорей добавилось, но она стала… как бы это сказать, другой структуры. Тысячи Потоков, в том числе и от всех живых существ (живых в самом широком смысле этого слова), проходят сквозь материю сна и, каждый из них, вплетается в… ну скажем, Древо Мироздания (как бы банально это не звучало). Ну, или, вплетается в гриву «Дракона, пронизывающего Вселенную» :; )
Создавая новую структуру…
По физухе - это удивительно, но тушка, стала высыпаться. Хотя, количество часов, на отдых, не прибавилось. В общем, плечи распрямились, голос снова зазвучал.
И мир, в пределах обозримой физической реальности, пришёл в движение, как просыпающийся котяра.
Завертелись события и начали происходить
И это радует.

Ricky, блог «Где-то в чужих краях»

Маріуполь прямо зараз

FS8h-Lb-SWIAEcob

Оракул Древних, блог «Хребты Безумия»

Скорый хомячий отправляется с перрона...

Фараон решил, что он больше не зависит от света и готов бегать все время.х) Бегает так что колесо грохочет вместе с клеткой и домик подпрыгивает. Да что уж там, он грохочет так что телек не слышно. х_х

Разгоняется так, что всякие Сапсаны нервно курят в сторонке. Хочу заснять на видео, но боюсь что картинка будет слишком смазана.х))

А как убегается лежит свесив голову, отдыхает, потом снова разгоняется. И так пока не выползет ползком, заберется наверх и лежит тряпочкой, а потом снова вниз, бегать.8))

Вообще все печально. В выходные природа провела тестовое протапливание, а жкх радостно отключили отопление, и теперь отключили и батареи, и тепло на улице. Холодно так, что околеть можно, я опасаюсь что как бы хомяки не впали в спячку до лучших времен. Они могут. Фараон зимой пытался, отогрели у батареи.

Из забавного:

Акся замерла у прутьев клетки, которые только что грызла. Сидит, смотрит, не шевелится. Вообще. Пошутили что она замерзла и если ткнуть наверное зазвенит. Доолго сидит, потом начинает медленно оседать исчезая за бортиком.

- Мы ее теряем, она тает.

В итоге увидеть можно было только подойдя к клетке, причем хомяка не шевелилась и смотрела глазами креветки.

photo-2022-05-17-19-23-56

А еще в окно долбанулся голубь, свинки с испугу чуть из клетки не выпрыгнули... А клетка стоит высоко.-_-

Ricky, блог «Где-то в чужих краях»

Захист Донбасу по-російськи

У містечку Бахмут сьогодні росіяни показали, як саме вони захищають Донбас.

А точніше, винищують українців, та звільнюють від нас територію учиняючи геноцид.

 

FS-Pf-Eg-Xo-AAREJj-format-jpg-name-medium FS-Pf-EZWQAERJ1q-format-jpg-name-medium

Ricky, блог «Где-то в чужих краях»

Історія однієї мешканки Бучі, з якою мені пощастило поспілкуватись

Нарешті в мене більше часу для того, щоб написати історію жительки Бучі, назвемо її Оленкою.

Ця дуже діловита біженка з України, сама родом із Луганську. Тривалий час вона жила там зі своєю родиною поки у 2014 році до Луганської області не прийшли російські зелені чоловічки і не окупували місто. Каже, що було страшно. Дуже страшно. У родині на той час було дві молоді дівчини, тому вони вирішили тікати з Луганської області у Київську. Про те, як важко було тікати, розповідати не хоче. Коли приїхали до Києва, мешкали по хатках, то тут, то там, потім вирішили переїхати в Бучу, бо поряд із Києвом, ще й можна робити бізнес. А бізнес у неї - приготування їжі. Робить це вона швидко та якісно, справжній майстер. Бізнес у Бучі був настільки вдалим, що нашій героїні вдалось купити квартиру та налагодити своє життя.

Але, настало 24 лютого, а потім - окупація.

15 днів Оленка з рідними просиліли в підвалі, поки не скінчились іжа та вода, або перебували на критичній межі. Вони дуже боялись вийти на вулицю, бо росіяни бомбили, палили з арти та розстрілювали на вулицях усіх, кого бачили. Ті фото, які ви бачили в інтернеті, як розповідає Оленка, це чи отфотошоплені фото, або з прибраними тілами, бо... уявіть собі, а краще визерніть на вулицю, краще на центральну, уявить, що всі хто йде по вулиці, вони враз лежать, лежать у різних позах убиті. Куди не поглянь - усюди вбиті люди. Не військові! Звичайні, цивільні. І що найприкріше, рашисти забороняли забирати тіла для поховання. Тіла просто лежали на вулиці тижнями! Багато тіл залишилось там доти, доки Бучу не звільнили. Уявляєте собі розмах трагедії? Олена казала, що куди не повернеш голову, щов відвести погляд, усюди трупи.

І ось, коли в них майже не було їжі, Олена вирішила тікати, саме у той час орки дозволили зелений коридор до Києва. Ну як зелений? Їхати, то був жах. У людей здавали нерви. На блокпосту стояло декілька БТР та рашисти (чи писати громадяни росії?) з автоматами. Вони годинами заставляли чекати людей, обшукували їх, хто намагався втікти - розстрілювали. Так у одного хлопця на авто не витримали нерви і він поїхав. І його миттєво розстріляли з БТР. Це на очах у Олени та її сестри. Дівчата плакали та благали громадян росії забрати тіло хлопця собі, щоб його могли поховати рідні, батьки, громадяни росії щось їм кричали та погрожували, але у дівчат вже була шокова істерика. На їх очах розстріляли людину. Через декілька годин, окупанти дозволили забрати тіло хлопця і це було принизливо і страшно. Дівчата із ще одним чоловіком йшли попереду. Позаду них йшли росіяни з автоматами, та два БТР. Наші дійшли до розстріляної автівки, вийняли загиблого та понесли назад до блокпосту під наглядом росіян, які у будь-яку хвилину могли так само їх розстріляти, бо для них життя будь-якого українця, чи жінки, чи чоловіка, чи навіть дитини - то ніщо. Дівчата, в яких не залишилось ні сил, ні сльоз, ні емоцій, деякий час ще простояли на тому блок-посту і іх пропустили. Їм довелось пройти ще декілька таких блокпостів, перш ніж вини доїхали до Києва. Після Києва вони вирушили на Захід України, а потім доїхали і до нашого містечка.

Під кінець розповіді, Олена плакала. Їй боляче згадувати усе, що вона побачила і переповідати, навіть якщо це не перший раз.

Зараз постало питання, чи вертатись до Києва? Чи вертатись до Бучі?

Оленка знає - не варто. Після усіх побачених жахіть, які наробили громадяни росії в Україні, вона повернеться лишне після закінчення війни. Як і багато людей з міст, які майже вщент зруйновані. Як і ті дівчата з Маріуполя, які приїхали до Запоріжжя, та їхали через усю Україну без вікон, у розстріляній росіянами автівці.

Ricky, блог «Где-то в чужих краях»

16.05.2022

Господи Боже... 😐

Тётя Хандред Паунд, блог «Vrodepositive»

* * *

Идём сегодня в театр.

Для таких мероприятий в весенне летнее время у меня в последнее время один дресс код. Я надеваю своё свадебное платье.

Нет-нет, я не вваливаюсь в зрительный зал в пышной юбке безе и корсете. У меня достаточно лаконичное платье, близкое по стилю к пятидесятым. Юбка солнце длиной до середины икр (чуть выше); рукав, чуть прикрывающий окат плеча. Ткань - кремовый жаккард с цветочным орнаментом.

Никакого эпатажа.

 

Пост про то, что надев сейчас это платье... я с нём утонула. Конечно, я покупала его два года назад, будучи в максимальном весе. Перед свадьбой даже не взвешивалась. Просто угрюмо смотрела на себя в зеркало и пыталась не плакать.

Платье куплено в магазине "Для дам элегантного размера"

 

И вот теперь я сижу смешанных чувствах.

Защипнула на талии складки, зафиксировала булавками и прикрыла широким кушаком. Он у меня охватывает талию два раза, плюс запас на бант.

 

Мне не верится, что я так сильно похудела. Защип на талии почти 20 см. Ну, допустим, платье и не было мне впритык.

Но всё равно. Оно мне на два размера велико сейчас.

Очень вдохновляющие эмоции.

A, блог «日記»

Котонедельник

Публикация из блога «Лиловый Гиен» (автор: Ab61rvalg):

:
Пробуем реанимировать полюбившуюся многим рубрику...
скрытый текстimage host
[image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host
image host


© Источник: https://blog-house.pro/lilac_gnoll/post-229971/

A, блог «日記»

Когда я поняла, что отравилась, поначалу думала на химикаты, неубивимые кипячением, в воде из-под крана.

Но всё оказалось проще: полный текст

Страницы: 1 2 3 100 следующая →

Лучшее   Правила сайта   Вход   Регистрация   Восстановление пароля

Материалы сайта предназначены для лиц старше 16 лет (16+)