Сегодня вместе со мной свои дни рождения празднуют герои моих книг: Линуш Эскот из книги "Дети горькой воды-2", Юджин Арде из книги "Ангел и Волк", Флай из книги "Мыш и его Пёс", Джулиан Соро из книги "Агент Майконга", Феликс Никсон из книг "Принц и Мавка" и "Стальная стрекоза", Юстас Эскот из книг "Брат Вереска" и "Стальная стрекоза", а также свой второй день рождения отмечает Юрген Шу из книг "Хозяин степи" и "Шаукар". А теперь к ним можно добавить и близнецов Юичи и Шиори из моей будущей книги "Отряд Алой лилии".
Говорит Юджин Гаяшу, хотя нет, Гаяш не выговорит слово "экзистенциальное". Тогда Юстас Эришу Или Оцелот Аластеру.
История дружбы Гаяша и Юджина из моей книги "Ангел и Волк" была непростой. Начиналась она так:
— У меня есть имя.
— У меня тоже.
И вот так.
– Знаешь, ты иногда вовсе и не похож на придурка.
– Это я притворяюсь. На самом деле я придурок.
Гаяш рассмеялся.
– Если бы ты не вёл себя как идиот, – проговорил он, – мы могли бы стать друзьями.
– Тогда не судьба, – улыбнулся Феникс. – Я буду продолжать вести себя как идиот.
И только потом главной фразой в жизни Юджина стали слова Гаяша: "Всё ты можешь". И да, лишь Юджин имеет право называть Гаяша Волком. ))
Отрывок из моей книги "Ангел и Волк" в переводе Kurai Hikari.
— Це була досить дорога отрута, — дивлячись на те, у що перетворилася капсула, промовив Юджин.
— Не смійте цього робити, — сказав капітан.
— Є багато інших способів. І я знаю їх всі, повірте.
— Думаєте, Гаяш хотів би цього?
— Ви мене цим не зупините. Це безглузді банальні фрази. Яка різниця, чого він хотів? Його немає. Немає.
— А ви не вірите в життя після смерті? — спитав Латімор. — Юджин, я думав, що ви належите до тієї категорії людей, хто вірить у це.
— Вірю, — відповів Фенікс. — Тому я був би не проти відправитись туди. Тут-то що мене тримає? Капітан, може, вам це буде важко зрозуміти, але моє життя одного разу розділилося на дві частини. До та після. Колись я мріяв померти за губернатора. Я мріяв померти. Чуєте, як це звучить? Мріяти жити мене навчив Гаяш. Але вся справа в тому, що він навчив мене цьому лише в своїй компанії. У нас була спільна мрія. Я почав в неї вірити. Наодинці мріяти жити в мене не виходить. Знаєте, про що ми мріяли? Про те, що в Айланорте на видадуть премії. На них ми планували відкрити наше власне охоронне агентство. Я навіть назву придумав. Гаяшу вона не подобалась, але я переконав би його, я знаю. Я вже думав про те, що можна було б зробити одну з наших квартир офісом, а в другій жити. Там як раз дві кімнати. Я дійсно почав це планувати. Я повірив. Тепер в цієї мрії немає сенсу.
Лучшее
Материалы сайта предназначены для лиц старше 16 лет (16+)